Дитяча агресивність і запобігання її виявам - Психологу школи - Каталог файлів - ЗОШ I - IIIст. №2
Головна » Файли » Психологу школи

Дитяча агресивність і запобігання її виявам
07.05.2012, 07:44
Дитяча агресивність і запобігання її виявам

Підвищена агресивність підлітків є однією з найбільш гострих проблем не лише для лікарів, педагогів і психологів, а й для суспільства в цілому Актуальність цієї теми очевидна, оскільки кількість дітей з такою поведінкою неухильно зростає, що спричинено сумою цілого ряду несприятливих факторів, а саме:
•    погіршенням  соціальних умов життя дітей;
•    кризою сімейного виховання;
•    неуважністю педагогів до емоційно-психічного стану вихованців і учнів;
•    зростанням кількості патологічних пологів, які мають наслідки для психофізичного розвитку дитини;
•    здійснюваною засобами масової інформації пропагандою культу насильства.
В останні роки  науковий інтерес до цієї проблеми зріс, але, на жаль, праці науковців у більшості випадків уміщують лише теоретичні розмірковування про її прояви й механізми. У той же час досліджень, що базуються на реальному досвіді корекції й терапії, відносно небагато.
Жодна поведінка так не нервує батьків і педагогів, не дезадаптує так дітей, як агресивність. Агресивність проявляється в широкому діапазоні: від різких висловлювань до фізичних дій, являючи собою той випадок, коли замість співчуття дитина викликає загальне роздратування і часто – агресію у відповідь.
 Відомо, що агресія закладена в людині біологічно. Це механізм, який у давні часи давав людині змогу вижити серед більш пристосованих і сильних тварин. Коли ж цю проблему було для людини знято, агресія не зникла, а потрапила під контроль соціальних норм і функцій.
Сучасні психологи виділяють позитивну агресію, яка забезпечує можливість виживати  індивіду, групі чи суспільству в цілому, і  агресію негативну, яка скерована на задоволення власних бажань шляхом заподіяння шкоди іншим. Межа між ними досить тонка.
 Агресивна поведінка в підлітків  може проявлятися як:
•    засіб досягнення значимої цілі;
•    спосіб психологічної розрядки;
•    спосіб задоволення потреби в самореалізації і самоствердженні.
Агресивна поведінка підлітка складається з трьох компонентів: пізнавального, емоційного і вольового. Пізнавальний включає в себе розуміння ситуації, виділення об’єкта і мотивацію для прояву агресії. Емоційний компонент являє собою легке виникнення негативних емоцій: гніву, злості, презирства тощо. Вольовий компонент -  цілеспрямованість, наполегливість, ініціативність -  якості самі по собі позитивні. Всі вони пов’язані з фізіологічними якостями особистості підлітка – темпераментом, інтроверсією, екстраверсією тощо.
 За формою агресивні дії можуть бути різноманітні. Сюди включають дитячу неслухняність, підліткові суперечки, бійки й конфлікти, дискусії, образи, насильство, зґвалтування тощо.
 Серед психологічних особливостей, що провокують агресивну поведінку  підлітків, зазвичай виділяють:
•    недостатній інтелектуальний розвиток;
•    занижену самооцінку;
•    низький рівень самоконтролю;
•    недорозвиненість комунікативних навичок;
•    підвищену збудливість нервової системи внаслідок різних  причин
               (хвороби, травми і под.).
Розрізняють поняття агресія і агресивність. Перше розглядають як окремі дії, вчинки, друге – як відносно стійку якість особистості, що виражається в готовності до агресії.
Види підліткової агресії:
•    реактивна;
•    аутоагресія;
•    фізична;
•    цільова;
•    пряма;
•    дотична;
•    інструментальна;
•    вербальна;
•    гетероагресія;
•    спонтанна.
Хлопчик 13 років, після конфлікту з батьком, приходить у школу роздратований, незадоволений собою ( реактивна агресія). Він кричить на сусідку по парті, бо вона не дає йому списати домашнє завдання з математики, і погрожує їй побоями.(пряма, вербальна, реактивна, інструментальна, гетероагресія). Під час уроку, коли вчитель робить йому зауваження, грубіянить, потім, сівши на своє місце, незадоволено бурчить (пряма, вербальна, реактивна агресія). На перерві бігає й  голосно кричить, погрозами примушує товариша поділитися пиріжком, уживає нецензурні вирази. На іншій перерві ламає  швабру, перевертає смітник( механізм розрядки емоцій), а після уроків, уже в вестибюлі, доганяє сусідку й  боляче смикає її за косу.

Етіологічними факторами патологічної агресивної поведінки у підлітків є:
1.    Дисгармонійне виховання.
2.    Бездоглядність.
3.    Приклади агресивної поведінки в оточенні підлітка.
4.     Досвід насилля (морального, фізичного, сексуального) в сім’ї чи поза
 нею.
5.    Стрес і фрустрація базових потреб дитини.
6.    Соціальна неуспішність, непопулярність серед ровесників.
7.    Вроджені фізичні аномалії.
8.    Хронічні соматичні захворювання.
9.    Ураження головного мозку.
10.    Неврози і невротичний розвиток.
11.    Поведінкові розлади підліткового віку.
12.    Емоційні розлади.
13.    Посттравматичний стресовий стан.
14.    Психопатичний розвиток і особистісні порушення.
15.    Психотичний стан.
 Поведінкові розлади діагностуються в підлітків у тому випадку, коли має місце стійка і циклічна поведінка, за якої порушуються  права інших людей або норми і правила. Така поведінка спостерігається  якнайменше впродовж шести місяців і включає такі симптоми (за МКХ – 10):
•    дитина проявляє незвичайні і стійкі для свого віку спалахи гніву;
•    часто дискутує з дорослими;
•    часто активно відмовляється виконувати доручення дорослих і порушує правила поведінки;
•    спеціально чинить так, щоб дошкулити іншим;
•    часто в своїх помилках звинувачує  інших;
•    часто ображається;
•    часто сердиться;
•    виявляє  мстивість;
•    обманює й порушує обіцянки, ухиляється від виконання обов’язків;
•    часто  свариться і б’ється;
•    використовує зброю для завдання фізичного болю;
•    проявляє фізичну жорстокість стосовно інших людей чи тварин;
•    навмисне руйнує чужу власність;
•    може вчиняти злочин на очах у жертви;
•    схиляє іншого до статевих відносин.
У підлітковому віці до індивідуально-типологічних чи психопатологічних факторів агресивної поведінки приєднується ще й кризово-віковий. Кризова ситуація віку провокує психопатологічні прояви агресії, характерні для підліткового віку. В динаміці агресивної і насильницької поведінки даного віку провідну роль  відіграють:
•    афективні розлади і розлади настрою (депресія, тривога, страхи);
•    розлади потягів;
•    психопатичний розвиток особистості.
У віці 13 років хлопчикам властиві два потяги, які змагаються один з одним: потреба в близькості з іншою статтю, залежності від іншого і бажання зберегти й підтвердити свою ідентичність. У дитини з’являються переживання:  відчуття самотності, відірваності від інших, втрата цільності світу, невідповідність свого реального Я ідеалам, бажання самостійності від батьків. Це важливий час самоствердження і формування поглядів.
Сучасний підліток може реалізувати свою агресію двома способами:
•    проявляти відкрито, отримуючи певний життєвий досвід: він або заслуговує авторитет, престиж, чим вдовольняє свій потяг до самореалізації, або зламується;
•    приховувати й подавляти, бути «слухняною дитиною», при цьому втрачаючи частину енергії, нічого при цьому не досягаючи: потамована енергія може проявитися у вигляді неврозу чи психосоматичного захворювання.

Які хлопчики виростають агресивними частіше за інших?
А. «Кумири сім’ї», які ростуть без батька в жіночому оточенні.
Прикладом може бути М.Ю.Лермонтов, який виховувався бабусею і її оточенням. Хлопчик виріс великим поетом, але при цьому впертою, збудливою і непоступливою людиною, схильною до конфліктів. Якось він образливо висловився про даму ( сестру Мартинова), що спровокувало фатальну дуель.
Б. Хлопчики, які виховуються в сім’ї з жорстоким і авторитарним батьком і м’якою мамою. Використовуючи механізм ідентифікації з батьком, підліток буде протистояти всім, у тому числі й батькові. Такий хлопчик сам виростає жорстоким і авторитарним.
Прикладом може бути Й.В.Сталін. Він ріс у бідній сім’ї, де батько-алкоголік постійно бив і принижував його.  

Відмінності в прояві агресії у дівчаток і у хлопчиків:
•    агресія хлопчиків більш відкрита, груба, менш контролюється;
•    дівчатка більш сензитивні і вразливі, тому рано замінюють фізичну агресію вербальною -  іронією і сарказмом;
•    дівчатка вміють контролювати себе, тому їхня агресія зовнішньо менш ефектна, завуальована;
•    дівчатка в бійках виконують роль заводія, хлопці – виконувача.  

Психологічна корекція агресивних форм поведінки проводиться різними методами за такими напрямками:
•    гра;
•    виділення зі звичного оточення і поміщення в корекційну групу (якщо встановлений зв'язок між агресивною поведінкою підлітка і його оточенням);
•    творче самовираження (арт-терапія, малювання, конструювання, музика та інші види творчості);
•    сублімація агресії в соціальну діяльність (волонтерство, виконання доручення, громадської роботи);
•    сублімація агресії в спорт: підлітків краще залучати до групових видів спорту, які вимагають навичок співробітництва, а також до агресивних індивідуальних видів спорту, наприклад, боксу, карате і под.;
•    участь у тренінговій групі з метою формування навичок конструктивної взаємодії і адаптивної поведінки.

Література

1.    Агрессия детей и подростков/ Под.ред. Н.М.Платоновой. СПб: Речь, 2004.
2.    Бреслав Г.Э Психологическая коррекция детской и подростковой агрессивности. Учебное пособие для специалистов и дилетантов.- СПб.: Речь, 2006.
3.    Бютнер К. Жить с агрессивными детьми. М.,1991.
4.    Кондрашенко В.Т. Девиантное поведение у подростков. Минск, 1988

СЛОВНИК

Афективний – такий, що стосується  станів задоволення або незадоволення: пов’язаний із відчуттями, емоціями, пристрастями, почуттями, думками.
Депресія – афективний стан,  що характеризується негативним  емоційним фоном, змінами мотиваційної сфери, когнітивних уявлень і загальною  пасивністю поведінки. Людина відчуває болісні емоції й переживання: пригніченість, тугу, розпач. Мотиви, вольова активність і потяги різко знижені.
Екстраверсія та інтроверсія – характеристика індивідуально-психологічних відмінностей людини, крайні полюси якої відповідають переважній спрямованості особистості або на світ зовнішніх (extra - понад, поза) об’єктів, або на явища власного (intro - всередину) суб’єктивного світу.
Етіологічний – пов’язаний  з вивченням і поясненням причин патологічної поведінки.
Невроз – функціональне нервово-психічне захворювання, що виникає під впливом важких переживань та психічних перенапружень (основні неврози: неврастенія,  істерія, нав’язливі стани).
Патологічний – такий, що відхилився від норми.
Сензитивний – підвищено чутливий до подій. Сенситивним людям властиві  вразливість, боязкість, тривожність.
Соматичний – тілесний, пов’язаний із тілом на противагу  психічному.
Сублімація – поняття, що означає перехід  життєдіяльності суб’єкта  на більш високий рівень. У психоаналізі З.Фрейда процес і механізм  перетворення енергії сексуального потягу, що характеризується заміною  сексуальної мети на більш віддалену і більш цінну соціально. Один із механізмів психологічного захисту, що знімає напруження в ситуації конфліктy шляхом десексуалізації первісних імпульсів і перетворення їх на соціально прийнятні форми, за допомогою трансформації  інстинктивних форм психіки в більш прийнятні для індивіда і суспільства. Забезпечує перенесення нереалізованої енергії  в інші галузі – працю, мистецтво та ін.
Фрустрація -  психічний стан переживання невдачі, що виникає за наявності  реальних або уявних  нездоланних перешкод  на шляху до мети. Може розглядатися як одна з форм  психологічного стресу.

Укладено за:
Большая психологическая энциклопедия. – М.: Эксмо, 2007.
Шапар В.Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. – Х.: Прапор, 2007.
Категорія: Психологу школи | Додав: ANNAYAMP | Теги: Дитяча агресивність і запобігання ї
Переглядів: 421 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Друзі сайту
Освітній портал Освітній портал MyReferatik студентам.net Видавництво «Шкільний світ» Powered by BannerFans.com
Старосалтівська ЗШ
Урок>
<a href=