| Головна » Файли » Психологу школи |
Дитяча агресивність і запобігання її виявам
| 07.05.2012, 07:44 | |
Дитяча агресивність і запобігання її виявам
Підвищена
агресивність підлітків є однією з найбільш гострих проблем не лише для
лікарів, педагогів і психологів, а й для суспільства в цілому
Актуальність цієї теми очевидна, оскільки кількість дітей з такою
поведінкою неухильно зростає, що спричинено сумою цілого ряду
несприятливих факторів, а саме:• погіршенням соціальних умов життя дітей; • кризою сімейного виховання; • неуважністю педагогів до емоційно-психічного стану вихованців і учнів; • зростанням кількості патологічних пологів, які мають наслідки для психофізичного розвитку дитини; • здійснюваною засобами масової інформації пропагандою культу насильства. В останні роки науковий інтерес до цієї проблеми зріс, але, на жаль, праці науковців у більшості випадків уміщують лише теоретичні розмірковування про її прояви й механізми. У той же час досліджень, що базуються на реальному досвіді корекції й терапії, відносно небагато. Жодна поведінка так не нервує батьків і педагогів, не дезадаптує так дітей, як агресивність. Агресивність проявляється в широкому діапазоні: від різких висловлювань до фізичних дій, являючи собою той випадок, коли замість співчуття дитина викликає загальне роздратування і часто – агресію у відповідь. Відомо, що агресія закладена в людині біологічно. Це механізм, який у давні часи давав людині змогу вижити серед більш пристосованих і сильних тварин. Коли ж цю проблему було для людини знято, агресія не зникла, а потрапила під контроль соціальних норм і функцій. Сучасні психологи виділяють позитивну агресію, яка забезпечує можливість виживати індивіду, групі чи суспільству в цілому, і агресію негативну, яка скерована на задоволення власних бажань шляхом заподіяння шкоди іншим. Межа між ними досить тонка. Агресивна поведінка в підлітків може проявлятися як: • засіб досягнення значимої цілі; • спосіб психологічної розрядки; • спосіб задоволення потреби в самореалізації і самоствердженні. Агресивна поведінка підлітка складається з трьох компонентів: пізнавального, емоційного і вольового. Пізнавальний включає в себе розуміння ситуації, виділення об’єкта і мотивацію для прояву агресії. Емоційний компонент являє собою легке виникнення негативних емоцій: гніву, злості, презирства тощо. Вольовий компонент - цілеспрямованість, наполегливість, ініціативність - якості самі по собі позитивні. Всі вони пов’язані з фізіологічними якостями особистості підлітка – темпераментом, інтроверсією, екстраверсією тощо. За формою агресивні дії можуть бути різноманітні. Сюди включають дитячу неслухняність, підліткові суперечки, бійки й конфлікти, дискусії, образи, насильство, зґвалтування тощо. Серед психологічних особливостей, що провокують агресивну поведінку підлітків, зазвичай виділяють: • недостатній інтелектуальний розвиток; • занижену самооцінку; • низький рівень самоконтролю; • недорозвиненість комунікативних навичок; • підвищену збудливість нервової системи внаслідок різних причин (хвороби, травми і под.). Розрізняють поняття агресія і агресивність. Перше розглядають як окремі дії, вчинки, друге – як відносно стійку якість особистості, що виражається в готовності до агресії. Види підліткової агресії: • реактивна; • аутоагресія; • фізична; • цільова; • пряма; • дотична; • інструментальна; • вербальна; • гетероагресія; • спонтанна. Хлопчик 13 років, після конфлікту з батьком, приходить у школу роздратований, незадоволений собою ( реактивна агресія). Він кричить на сусідку по парті, бо вона не дає йому списати домашнє завдання з математики, і погрожує їй побоями.(пряма, вербальна, реактивна, інструментальна, гетероагресія). Під час уроку, коли вчитель робить йому зауваження, грубіянить, потім, сівши на своє місце, незадоволено бурчить (пряма, вербальна, реактивна агресія). На перерві бігає й голосно кричить, погрозами примушує товариша поділитися пиріжком, уживає нецензурні вирази. На іншій перерві ламає швабру, перевертає смітник( механізм розрядки емоцій), а після уроків, уже в вестибюлі, доганяє сусідку й боляче смикає її за косу. Етіологічними факторами патологічної агресивної поведінки у підлітків є: 1. Дисгармонійне виховання. 2. Бездоглядність. 3. Приклади агресивної поведінки в оточенні підлітка. 4. Досвід насилля (морального, фізичного, сексуального) в сім’ї чи поза нею. 5. Стрес і фрустрація базових потреб дитини. 6. Соціальна неуспішність, непопулярність серед ровесників. 7. Вроджені фізичні аномалії. 8. Хронічні соматичні захворювання. 9. Ураження головного мозку. 10. Неврози і невротичний розвиток. 11. Поведінкові розлади підліткового віку. 12. Емоційні розлади. 13. Посттравматичний стресовий стан. 14. Психопатичний розвиток і особистісні порушення. 15. Психотичний стан. Поведінкові розлади діагностуються в підлітків у тому випадку, коли має місце стійка і циклічна поведінка, за якої порушуються права інших людей або норми і правила. Така поведінка спостерігається якнайменше впродовж шести місяців і включає такі симптоми (за МКХ – 10): • дитина проявляє незвичайні і стійкі для свого віку спалахи гніву; • часто дискутує з дорослими; • часто активно відмовляється виконувати доручення дорослих і порушує правила поведінки; • спеціально чинить так, щоб дошкулити іншим; • часто в своїх помилках звинувачує інших; • часто ображається; • часто сердиться; • виявляє мстивість; • обманює й порушує обіцянки, ухиляється від виконання обов’язків; • часто свариться і б’ється; • використовує зброю для завдання фізичного болю; • проявляє фізичну жорстокість стосовно інших людей чи тварин; • навмисне руйнує чужу власність; • може вчиняти злочин на очах у жертви; • схиляє іншого до статевих відносин. У підлітковому віці до індивідуально-типологічних чи психопатологічних факторів агресивної поведінки приєднується ще й кризово-віковий. Кризова ситуація віку провокує психопатологічні прояви агресії, характерні для підліткового віку. В динаміці агресивної і насильницької поведінки даного віку провідну роль відіграють: • афективні розлади і розлади настрою (депресія, тривога, страхи); • розлади потягів; • психопатичний розвиток особистості. У віці 13 років хлопчикам властиві два потяги, які змагаються один з одним: потреба в близькості з іншою статтю, залежності від іншого і бажання зберегти й підтвердити свою ідентичність. У дитини з’являються переживання: відчуття самотності, відірваності від інших, втрата цільності світу, невідповідність свого реального Я ідеалам, бажання самостійності від батьків. Це важливий час самоствердження і формування поглядів. Сучасний підліток може реалізувати свою агресію двома способами: • проявляти відкрито, отримуючи певний життєвий досвід: він або заслуговує авторитет, престиж, чим вдовольняє свій потяг до самореалізації, або зламується; • приховувати й подавляти, бути «слухняною дитиною», при цьому втрачаючи частину енергії, нічого при цьому не досягаючи: потамована енергія може проявитися у вигляді неврозу чи психосоматичного захворювання. Які хлопчики виростають агресивними частіше за інших? А. «Кумири сім’ї», які ростуть без батька в жіночому оточенні. Прикладом може бути М.Ю.Лермонтов, який виховувався бабусею і її оточенням. Хлопчик виріс великим поетом, але при цьому впертою, збудливою і непоступливою людиною, схильною до конфліктів. Якось він образливо висловився про даму ( сестру Мартинова), що спровокувало фатальну дуель. Б. Хлопчики, які виховуються в сім’ї з жорстоким і авторитарним батьком і м’якою мамою. Використовуючи механізм ідентифікації з батьком, підліток буде протистояти всім, у тому числі й батькові. Такий хлопчик сам виростає жорстоким і авторитарним. Прикладом може бути Й.В.Сталін. Він ріс у бідній сім’ї, де батько-алкоголік постійно бив і принижував його. Відмінності в прояві агресії у дівчаток і у хлопчиків: • агресія хлопчиків більш відкрита, груба, менш контролюється; • дівчатка більш сензитивні і вразливі, тому рано замінюють фізичну агресію вербальною - іронією і сарказмом; • дівчатка вміють контролювати себе, тому їхня агресія зовнішньо менш ефектна, завуальована; • дівчатка в бійках виконують роль заводія, хлопці – виконувача. Психологічна корекція агресивних форм поведінки проводиться різними методами за такими напрямками: • гра; • виділення зі звичного оточення і поміщення в корекційну групу (якщо встановлений зв'язок між агресивною поведінкою підлітка і його оточенням); • творче самовираження (арт-терапія, малювання, конструювання, музика та інші види творчості); • сублімація агресії в соціальну діяльність (волонтерство, виконання доручення, громадської роботи); • сублімація агресії в спорт: підлітків краще залучати до групових видів спорту, які вимагають навичок співробітництва, а також до агресивних індивідуальних видів спорту, наприклад, боксу, карате і под.; • участь у тренінговій групі з метою формування навичок конструктивної взаємодії і адаптивної поведінки. Література 1. Агрессия детей и подростков/ Под.ред. Н.М.Платоновой. СПб: Речь, 2004. 2. Бреслав Г.Э Психологическая коррекция детской и подростковой агрессивности. Учебное пособие для специалистов и дилетантов.- СПб.: Речь, 2006. 3. Бютнер К. Жить с агрессивными детьми. М.,1991. 4. Кондрашенко В.Т. Девиантное поведение у подростков. Минск, 1988 СЛОВНИК Афективний – такий, що стосується станів задоволення або незадоволення: пов’язаний із відчуттями, емоціями, пристрастями, почуттями, думками. Депресія – афективний стан, що характеризується негативним емоційним фоном, змінами мотиваційної сфери, когнітивних уявлень і загальною пасивністю поведінки. Людина відчуває болісні емоції й переживання: пригніченість, тугу, розпач. Мотиви, вольова активність і потяги різко знижені. Екстраверсія та інтроверсія – характеристика індивідуально-психологічних відмінностей людини, крайні полюси якої відповідають переважній спрямованості особистості або на світ зовнішніх (extra - понад, поза) об’єктів, або на явища власного (intro - всередину) суб’єктивного світу. Етіологічний – пов’язаний з вивченням і поясненням причин патологічної поведінки. Невроз – функціональне нервово-психічне захворювання, що виникає під впливом важких переживань та психічних перенапружень (основні неврози: неврастенія, істерія, нав’язливі стани). Патологічний – такий, що відхилився від норми. Сензитивний – підвищено чутливий до подій. Сенситивним людям властиві вразливість, боязкість, тривожність. Соматичний – тілесний, пов’язаний із тілом на противагу психічному. Сублімація – поняття, що означає перехід життєдіяльності суб’єкта на більш високий рівень. У психоаналізі З.Фрейда процес і механізм перетворення енергії сексуального потягу, що характеризується заміною сексуальної мети на більш віддалену і більш цінну соціально. Один із механізмів психологічного захисту, що знімає напруження в ситуації конфліктy шляхом десексуалізації первісних імпульсів і перетворення їх на соціально прийнятні форми, за допомогою трансформації інстинктивних форм психіки в більш прийнятні для індивіда і суспільства. Забезпечує перенесення нереалізованої енергії в інші галузі – працю, мистецтво та ін. Фрустрація - психічний стан переживання невдачі, що виникає за наявності реальних або уявних нездоланних перешкод на шляху до мети. Може розглядатися як одна з форм психологічного стресу. Укладено за: Большая психологическая энциклопедия. – М.: Эксмо, 2007. Шапар В.Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. – Х.: Прапор, 2007. | |
| Переглядів: 923 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всього коментарів: 0 | |
